Цю пам’ятку варто взяти до уваги усім педагогічним працівникам ЗДО і особливо тим, які атестуються у поточному навчальному році, оскільки у них попереду важливий заключний етап роботи з оформлення результатів самоосвіти (досвіду роботи).
Проаналізувавши ситуацію підвищення кваліфікації, можна прийти до висновку, що найбільш ефективний спосіб підвищення педагогічної майстерності педагогів – це самоосвіта, яка є обов’язковою, виходячи з вимог нормативно-правових актів МОНУ та сьогодення. Особливо актуальною проблема самоосвіти педагогів стала в умовах інформаційного суспільства, де доступ до інформації, вміння працювати з нею є ключовими.
Сучасна система освіти України вимагає від сьогоднішніх педагогів постійного вдосконалення знань і саме самоосвіта розширює і поглиблює знання, сприяє осмисленню передового досвіду на більш високому теоретичному рівні. Самоосвіта – це перша сходинка до вдосконалення професійної майстерності. Відповідно до сучасних вимог педагог протягом навчального року зобов’язаний поглиблено займатися індивідуальною проблемою самоосвіти, вирішення якої викликає у нього певні труднощі або яка є предметом його особливого інтересу.
Як уже відомо, система безперервного підвищення кваліфікації педагогів ЗДО передбачає різні форми:
- навчання на курсах (1 раз на п’ять років);
- самоосвіта;
- участь у різних формах методичної роботи ЗДО, міста, району.
У період між навчанням на курсах підвищення кваліфікації педагоги зобов’язані займатися самоосвітою, яка розширює і поглиблює знання, отримані на курсах. Проблемні теми для самоосвіти можуть підбиратися педагогами з урахуванням індивідуального досвіду і професійної майстерності. Вони завжди пов’язані з прогнозованим результатом (що ми хочемо змінити) і спрямовані на досягнення якісно нових результатів освітньої роботи. Тривалість роботи за індивідуальною темою самоосвіти може бути навчальний рік або більш тривалий період – 2-3 роки.
Вимоги до організації самоосвіти педагогів
1. Обрати індивідуальну тему для самоосвіти.
2. Скласти план роботи з підвищення професійного рівня з індивідуальної теми самоосвіти на навчальний рік. Вести щоденник з підвищення професійного рівня педагога протягом навчального року.
3. Систематично вивчати психолого-педагогічну та методичну літературу з обраної теми самоосвіти (робота в методичному кабінеті чи у бібліотеках із книгами, періодичними виданнями).
4. Вести власну картотеку з досліджуваної проблеми та періодично презентувати її на засіданнях педагогічних рад, семінарах, методичних об’єднаннях тощо.
5. Брати активну участь у роботі науково-практичних конференцій, семінарів-практикумів, методичних об’єднань, творчих груп, педрад, дискусій тощо.
6. Проводити збір, накопичення й зберігання відомостей, фактів, висновків; готувати виступи, відкриті заходи. Створити папку\теку з матеріалами самоосвіти.
7. Проводити поглиблену роботу з дітьми за обраною темою самоосвіти.
8. Творчий звіт педагога із самоосвіти (на засіданні педагогічної ради чи на методичному об’єднанні).
Творчий звіт із самоосвіти найдоцільніше проводити у рік атестації педагога. На цьому етапі педагог повинен підвести підсумки своєї самостійної роботи, узагальнити спостереження, оформити результати. При цьому головним є опис проведеної роботи, встановлених фактів, їх аналіз, теоретичне обґрунтування результатів, формулювання висновків і визначення основних завдань на перспективу у роботі з дошкільниками.
Форми творчого звіту педагога за індивідуальною темою самоосвіти:
- реферат на тему самоосвіти (для молодого педагога, який працює в дошкільному закладі і має стаж роботи до 3-х років); консультація-полілог; консультація-діалог; консультація-інструктаж;
- електронне портфоліо-звіт;
- колективний перегляд педагогічного процесу;
- семінар-практикум;
- педагогічна дискусія;
- презентація проєкту;
- виставка-ярмарка педідей;
- майстер-клас;
- створення парціальних (авторських) програм; системи освітньої роботи з дітьми;
- виставка сучасних дидактичних матеріалів із теми самоосвіти;
- представлення на конкурсах різних рівнів;
- складання слайдової презентації із проблеми самоосвіти за міжатестаційний період та фотозвіт;
- опис досвіду з презентацією його теоретичних і практичних матеріалів ;
- презентація методичної розробки за темою самоосвіти (для тих, хто претендує на присвоєння звання «вихователь-методист»);
- опублікування статті у фаховому виданні тощо.
Результат самоосвіти педагога – вдосконалення освітньої роботи з дітьми; високі результати освітнього процесу та показники розвитку дошкільників; зростання кваліфікації та професійної майстерності педагога.
Успіхів і творчого натхнення вам, дорогі колеги!