Коли починати формувати навички самообслуговування? Які прийоми використовувати в роботі з дітьми різного віку? Як працює правило «маленьких кроків» Про що розповідати батькам
вихованців
У дошкільному віці бути самостійним — це вміти виконувати звичні справи без допомоги й контролю дорослого: їсти, одягатися, вмиватися, складати свої іграшки. Згодом — здійснювати елементарний самоконтроль і самооцінювання результатів діяльності: усвідомлювати, що й чому вийшло добре та що погано, переносити відомі способи дій у нові умови. Для дитини це праця — праця із самообслуговування.
Самообслуговування — це самостійне виконання необхідних обов’язків і задоволення власних побутових потреб.
Враховуйте вікові особливості
Праця із самообслуговування доступна дітям з раннього віку. Тож розпочніть формувати необхідні навички якомога раніше — в один-два роки, коли в дитини з’являються перші ознаки самостійних дій. Звісно, всі діти розвиваються у своєму темпі, але в рік кожна дитина здатна самостійно одягнути шапку, зняти розстебнуту куртку, пити з чашки, їсти ложкою. Однак дитина цього віку навіть наявні в неї вміння виявляє не системно, а епізодично: сьогодні їла сама, а завтра хоче, щоб погодувала мама, — і це нормально. Поведінка дитини залежить від її емоційного стану, здоров’я та навіть погоди. Тож схвалюйте її позитивні спроби та дії, а на невдачі чи відмову щось робити реагуйте спокійно. Якщо в дитини щось не виходить, запевніть її, що наступного разу
обов’язково вийде, і запропонуйте повторити спробу. Дитина часто не розуміє, для чого вона має прибирати в якесь визначене місце речі або іграшки, якщо завтра знову їх використовуватиме. Їй важко зрозуміти, для чого треба мити руки, обличчя, чистити зуби, якщо вони й так чисті. Тож запасіться терпінням і пам’ятайте про почуття дитини. Що більше конкретних і зрозумілих знань вона отримає і що позитивніше вони будуть емоційно забарвлені, то успішніше відбуватиметься процес формування навичок самообслуговування. До трьох років дитина зазвичай уже володіє елементарними навичками самообслуговування. Зокрема, уміє самостійно їсти, вмиватися й чистити зуби, одягатися й роздягатися, складати на місце одяг та іграшки. У трирічному віці вона прагне бути самостійною в усьому. Тож використайте її потребу самоствердитися, щоб закріпити набуті й сформувати нові навички самообслуговування.
У дошкільному віці навички із самообслуговування більш розвинені, а дитина дедалі впевненіше виконує різні дії самостійно. Наприклад, коли одягається, вона здатна розстібнути й застібнути ґудзик або блискавку на куртці та зав’язати шнурки на черевиках або шапці. Коли дошкільник збирається до дитячого садка чи на прогулянку, він також прагне самостійно обирати одяг. Тому подбайте, щоб дитячий одяг був у полі зору й зоні доступу рук дитини, наприклад на гачках і нижніх полицях шафи. Не захищайте дитину дошкільного віку від проблем, дозволяйте їй зустрічатися з негативними наслідками своїх дій або бездіяльності. Користуйтеся методом природних наслідків Жан-Жака Руссо: відірвав ґудзик — спробуй пришити, забруднив щось — почисть, зламав — спробуй обійтися без цієї речі. Звісно, допомагайте дитині залагодити проблему, але вона й сама має докладати зусиль. Старші дошкільники легко виконують необхідні дії щодо самообслуговування та отримують позитивний результат. Проте постійно звертаються до дорослих за позитивною оцінкою: «Подивись, як я зробив!», «Подивись, як я вмію!», «Подивись, як у мене вийшло!», «А в мене правильно?», «У мене гарно вийшло?». Це нормальне явище, яке дорослі мають сприймати спокійно, без роздратування.
Використовуйте правило «маленьких кроків»
Залучити дитину до самообслуговування просто. Для цього використовуйте правило «маленьких кроків» — щодня демонструйте необхідні дії та спонукайте дитину їх виконувати. Ігрові прийоми та емоційна підтримка допоможуть заохочувати дитину, тож поєднайте працю з грою. Не обмежуйтеся простими вказівками: «прибери іграшки» чи «витри бруд зі столу». Натомість застосовуйте прийом спільної дії: «Я складаю кубики в цю коробку, а ти — машинки в цю». Обов’язково зверніть увагу дитини на результат праці: «Як гарно стало!». І підкресліть роль дитини, похваліть її: «Як ти гарно все зробив. Іграшки тепер усміхаються, радіють». Навчайте дитину доглядати за своїм одягом в ігровій формі. Для цього раз чи два на тиждень організовуйте гру-працю «Догляд за ляльковим одягом». Спершу оцініть стан одягу ляльок. Відтак зніміть його й підготуйте необхідне приладдя, щоб його почистити чи випрати. Під час цієї діяльності дитина вправлятиметься в умінні розстібати ґудзики та кнопки, сортувати одяг за кольором і видом тканини, а також закріплюватиме знання про правила роботи з водою та мийними засобами, послідовність дій під час прання тощо. Поступово доручайте дитині прати власні невеликі речі: носові хустинки, рукавички, шкарпетки. Таку діяльність також поєднуйте з грою — утворюйте з дитиною мильну піну й будуйте різноманітні споруди з неї, видувайте хмаринки чи кульки з піни тощо. Після прання запропонуйте дитині прибрати робоче місце — витерти воду на підлозі, поскладати на місце мийні засоби та ємність для прання. Щоб заохотити дитину прибирати, застосовуйте різні прийоми. Одного разу — пісковий годинник, який «простежить», скільки часу потрібно, щоб прибрати. Іншого — мотивацію до наступної діяльності: «Швиденько приберем і підемо збиратися на прогулянку». Ще іншого — експериментування: «Ганчірка з якого матеріалу ліпше вбирає воду й робить підлогу сухою?». Дитині чотирьох-п’яти років покажіть, як користуватися ложечкою для взуття, привчайте завжди повертати її на своє місце. Для того щоб навчати дитину доглядати за взуттям, підготуйте відповідні засоби. Зокрема, сухі щітку та ганчірку, вологу ганчірку, щітку для крему, сам крем чи віск для взуття. Маленький стілець, яскравий гачок для ложечки, щітки в зручному місці допоможуть зробити догляд за взуттям комфортним і звичним для дитини. Розкажіть дитині про різні види взуття та способи догляду за ним. Дослідіть на прикладі нового взуття, з чого його виготовляють: шкіри, гуми, фетру, текстилю, хутра, вовни, силікону тощо. Зануртеся в історію та спільно з дитиною розгляньте малюнки, на яких зображені люди в старовинному взутті. Поміркуйте, як доглядали за солом’яними лаптями чи шкіряними чобітками, було це зручно чи ні, чому зараз взуття таке різне. Відтак розкажіть дитині, як доглядати за різними видами взуття, хоча правило для всіх однакове: взуття має бути сухим і чистим.
До інших навичок самообслуговування належить і допомога на кухні. Адже вміння приготувати бутерброд, очистити варені овочі та яйця й порізати їх на салат, ліпити вареники чи пиріжки — це складники життєвої компетентності. Заохочуйте дитину виконувати такі доручення, щоб вправляти її як у кулінарних уміннях, так і в охайності, в умінні сортувати й порівнювати, рахувати й ділити, слухати пояснення й отримувати задоволення від взаємодії з близькими та її результату. Доручайте дитині сервірувати стіл, прибирати після приготування їжі, складати брудні серветки у відведене місце.
Також пропонуйте їй допомагати готувати нескладні страви, мити посуд тощо
Обов’язково подбайте про безпеку — ознайомте дитину з домашніми побутовими приладами: електрочайником, мікрохвильовою піччю, блендером, соковижималкою. Для цього запропонуйте дитині поспостерігати за роботою приладу й дозвольте під наглядом натискати на його кнопки. Встановіть чіткі правила: що дитина може робити самостійно, а що лише поряд з дорослим. Коли дитина спостерігає за діями дорослих і бере участь у спільній діяльності, вона починає розуміти користь і потенційну небезпеку вогню, електричних приладів, гострих предметів і засвоює правила поводження з ними. Дитина часто робить багато зайвих рухів, коли опановує нову навичку. Щоб допомогти їй, використовуйте додатковий показ і словесні інструкції. У пригоді також стане ігровий прийом — виконувати звичайні дії у сповільненому темпі. У старшому дошкільному віці закріплюйте вміння дитини самостійно готувати ліжко до сну та застеляти його після. Перетворіть цю роботу на цікавий ритуал за допомогою теплого світла, улюбленої іграшки, казкових історій і музики. Для того щоб підготувати ліжко до сну, навчіть дитину охайно знімати й складати покривало, класти його на визначене місце. Призначайте когось з іграшок «охоронцем» покривала, який сидітиме на ньому й охоронятиме до ранку. Відтак дитина має лише відгорнути ковдру та перевірити, чи зручно лежить подушка. Застеляти ліжко складніше, тож навчайте цього поетапно. Спочатку доручіть дитині вирівняти простирадло та покласти на місце подушку. Ковдру застеліть самі або разом. Попросіть дитину взяти в «охоронця» покривало та застеліть його разом. Поступово дитина оволодіє цими вміннями та буде здатна застеляти ліжко самостійно. Складнощі вранішнього прибирання ліжка пов’язані з тим, що дитина робить це повільно, а часу завжди обмаль. Порадьте батькам навчати цього дитину у вихідний день. Зокрема, залишити її на цей час одну в кімнаті та не квапити, нехай застеляє-перестеляє ліжко скільки схоче. Коли дитина впорається, батьки мають оцінити результат — показати не просто задоволення, а здивування й захоплення вміннями дитини, поділитися радістю з іншими членами родини. Тоді дитина й надалі прагнутиме якнайліпше виконати своє доручення та відшліфує необхідні вміння.
Організація роботи з батьками
Просвітництво батьків — одне із завдань роботи вихователів. Адже вони знають такі тонкощі педагогічного впливу на дітей, які для багатьох батьків невідомі. Серед них і підходи до формування навичок самообслуговування в дітей. Для того щоб попередити батьківську гіперопіку та поліпшити формування навичок самообслуговування в дітей, ознайомте батьків з основними методами впливу на дитину раннього й дошкільного віку, ігровими прийомами тощо. Поясніть батькам вихованців, як навички самообслуговування впливають на розвиток самостійності дитини, як пов’язані з успіхами в школі. Проведіть для батьків консультацію, під час якої поясніть, як облаштувати вдома простір, що сприятиме розвитку навичок самообслуговування дитини. Дитячі дзеркало та шафка для одягу мають бути на рівні очей дитини. Так вона матиме змогу самостійно дістати свої речі, роздивитися себе в дзеркалі та відреагувати на зображення. Зокрема, зіставити з реальним образом слова на кшталт: «Ти гарно зачесався сьогодні». А отже, зафіксувати те, що підтверджується словом «добре», чи виправити щось, щоб уникнути слів «неохайно», «погано». Інші речі також слід розмістити так, щоб дитина мала змогу сама ними скористатися. Дитячий рушник у ванній кімнаті потрібно прикріпити на доступному рівні. А щоб дитина дісталася до гребінця чи зубної щітки, поставити їй підставку або маленький стійкий стілець. Для формування навичок самообслуговування важлива привабливість обладнання та атрибутів, якими користується дитина. Порадьте батькам придбати їй зручні та гарні столові прибори, якими вона залюбки користуватиметься самостійно. Пам’ятайте, що дитина вчиться самообслуговування, наслідуючи дорослих. Тому будьте для неї зразком поведінки. Показуйте та пояснюйте, заохочуйте й обов’язково перевіряйте, як вона виконує роботу. Виховуйте в дитини почуття задоволення від допомоги дорослим та іншим дітям. Навчайте її оцінювати результати власної праці, розуміти якість її виконання та користь. Так крок за кроком, навичка за навичкою дитина опанує таку необхідну в житті працю із самообслуговування.
ЦЕ ЦІКАВО!
У школах Марії Монтессорі в Парижі діти з двох років користуються столовими приборами, гарним посудом з тонкого скла та серветками. Чи б’ється в них посуд? Звичайно. Але вони самостійно збирають скляні скалки віничком і прибирають їх у кошик для сміття. Вихователь перебуває поряд, але за потреби лише підказує дитині, де вона не помітила скельце. Атмосфера при цьому абсолютно спокійна. Адже це звичайна життєва ситуація, яка може повторитися будь-де: удома, в гостях чи кав’ярні. І дитина знатиме, як поводитися в такій ситуації, не буде лякатися чи плакати, боятися покарання. До того ж, коли дитина користується тонким посудом, це стимулює розвиток координації рухів і привчає обережно поводитися зі столовими приборами