Загартовування

Загартовування

Значення загартовування

Загартовуванням називається вироблення стійкості організму до різних змін метеорологічних факторів, що впливають на нього, як, наприклад, холоду, жари, руху повітря, атмосферного тиску і т. д. Відомо, що дитина зразу ж при народженні попадає в температуру зов­нішнього повітря, яка приблизно в два рази нижча за ту, в якій дитина була в утробі матері. Здавалося б, що новонароджений, попавши в більш холодне середовище, якщо не вмре, то обов’язково простудиться. Проте цього звичайно не буває, тому що організм дитини, завдяки складному механізмові своєї нервової системи, присто­совується до температури навколишнього повітря.

З першого дня народження дитина оточена безмеж­ною любов’ю матері, яка, боячись простудити її, почи­нає надмірно закутувати її і, таким чином, перегрівати її організм. Боячись відкрити кватирку, щоб уникнути протягів, мати позбавляє дитину свіжого кімнатного по­вітря, і таким чином несвідомо піддає її небезпеці захво­ріти на простудне захворювання, тому що протягів дуже важко уникнути.

Відомо, що погляди учених на роль охолодження , у виникненні простудних захворювань різні, та в уся­кому разі усі сходяться на тій точці  зору, що охоло­дження знижує стійкість організму до ряду захворювань і, зокрема, до захворювань інфекційного походження.

Що ж робити, щоб організм дитини став стійкішим до змін температури? Як захистити його від простуди?

Тут два шляхи. Один — це старатися, щоб дитина не охолоджувалася, уберігати її від протягу та вітру, сте­жити, щоб не була відкрита кватирка, умивати, а також напувати її теплуватою водою, завжди тепло одягати та закутувати їй шию шарфом. Другий — використову­вати природжену здатність організму самостійно захи­щатися від охолодження, старатися розвинути цю здат­ність організму і, таким чином, зробити його стійким до змін зовнішньої температури.

Зрозуміло, що постійно оберігати дитину від просту­ди, — це нераціональний захід. Від усяких випадковостей у житті та від несподіваних змін навколишньої темпе­ратури уберегти дитину неможливо. Виходить, дитині 1 весь час загрожує небезпека простудитися. Дитина зніжується, а, отже, знижується природжена здатність її організму самостійно захищатися від охолодження; така дитина, образно кажучи, стає «тепличною рослиною», яка все легше і легше піддається простуді.

Другий шлях захисту дитини від простуди, який пе­редбачає загартовування її організму, — це, безумовно, правильний, але не легкий шлях. Він вимагає як від батьків, так і від лікаря свідомого і розумного прове­дення цілого комплексу загартовуючих заходів та дуже уважного спостереження за дитиною.

На кожне охолодження організм людини відповідає певними захисними змінами кровообігу, завдяки яким зменшується або навіть усувається та шкода, якої зав­дає організмові охолодження. Вироблення тепла в тілі при цьому зростає, а втрати його зменшуються, і орга­нізм не терпить, таким чином, від охолодження.

Розвинути здатність організму швидше і краще при­стосовуватися до несприятливих змін погоди, — в цьому, власне, і полягає одне з важливих завдань загартову­вання організму. Так, наприклад, охолодження замоче­них водою не дуже низької температури самих тільки ступнів ніг спричиняє рефлекторне звуження кровонос­них судин усієї неохолодженої шкіри тіла та слизової оболонки носа, в той час як у внутрішніх органах судини розширяються, причому вироблення тепла в них у цей час підвищується, що призводить до підвищення в них місцевої температури.

При зниженні температури або при подовженні часу діяння тієї самої температури спостерігається зростання до певної межі такої самої рефлекторно-судинної реак­ції. Але при застосуванні дуже холодної води або при надто довгому діянні і не дуже холодної води, яке пере­ходить так званий поріг подразнення (різний у різних людей і навіть у однієї і тієї ж самої людини в різні моменти її життя) настає цілком протилежна реакція. В слизовій оболонці носа кровоносні судини в такому випадку уже не звужуються, а навпаки — розширяю­ться, що може призвести до розвитку нежитю з усіма можливими його наслідками — катаральними явищами верхніх дихальних шляхів.

Надзвичайно важливо, що при систематичному ко­роткочасному охолоджуванні окремих частин тіла, на­приклад, ступнів, водою все нижчої температури поступово настає зменшення звуження просвіту судин на неохолоджених ділянках тіла та в слизовій оболонці носа. Згодом при поступовому зниженні температури води для одержання добре виявлених відбитих реакцій потрібно діяти все сильнішими подразниками, тобто все холод­нішою і холоднішою водою. Таким чином досягається поступове тренування організму, загартовування його водою.

Наукою і практикою доведено, що шляхом наполегли­вих вправлянь можна розвинути будь-які здатності ор­ганізму. Музиканти, спортсмени та майстри виробни­цтва дають нам багато яскравих прикладів високої до­сконалості в своїй спеціальності. Досягають вони таких успіхів шляхом щоденних вправлянь — тренування. Та­ким самим способом тренування можна розвивати в ор­ганізмі і захисні пристосування, які допомагають йо­му боротися з простудою. Треба не усувати охоло­дження дитини, а навпаки — свідомо застосовувати йо­го, спочатку дуже обережно, а потім, у міру розвитку стійкості організму дитини,— поступово посилювати його.

Для успішного проведення загартовування дитини в дошкільному і шкільному віці треба неухильно дотри­мувати таких основних правил.

Починати загартовування дитини треба тоді, коли у неї ще добре здоров’я, найкраще — з настанням теп­лої пори року. Температура повітря в кімнаті не повин­на бути вищою за 16—18°. Якщо ж у кімнаті тепліше, її треба провітрювати, поки температура в ній не знизи­ться до зазначеного рівня. Вода для вмивання повинна мати температуру не вищу за 15—17°. Умиватися дитина повинна без сорочки, щоб вона могла вільно мити шию і потилицю. Умившись, дитина повинна насухо утертися рушником. Під час приймання гігієнічної ванни темпе­ратура води повинна бути не вищою за 35°. Особливо важливо для батьків, щоб вони побороли в собі звичку закутувати дитину, надівати їй хустки та шарфи на шию, шерстяні шкарпетки, валянки в кімнаті, тому що все це призводить до зніжування організму. Поступове усунен­ня цієї шкідливої звички — це уже великий крок по шляху загартовування.

Ні в якому разі не слід проводити загартовуючі про­цедури з дитиною насильно, щоб вони не викликали у неї неприємного відчуття і тим більше — страху перед ними. Треба знайти індивідуальний підхід до дитини.

Загартовування слід проводити постійно, система­тично.

Починати загартовувати організм водними процеду­рами треба при температурі води 35° і поступово зни­зити її до 18°, причому треба уважно стежити за відчут­тями дитини та за швидкістю зігрівання у неї шкіри після кожної процедури.

Треба звертати увагу на апетит дитини, стежити за тим, щоб вона одержувала повноцінну їжу, щоб у неї правильно збільшувалася вага, щоб вона добре спала, а також за тим, щоб у неї було добре самопочуття.

Іноді доводиться тимчасово припиняти початі загар­товуючі процедури в зв’язку з захворюванням дитини чи поганим самопочуттям її, а саме: при підвищенні збудливості, погіршанні сну, а також при категоричній відмові дитини виконувати процедури. Коли здоров’я дитини відновиться, загартовуючі процедури треба про­довжувати, але з теплішою (на 2—3°) водою і з меншою тривалістю їх.

Повітряні ванни, які можна приймати круглий рік, спочатку проводять по 2 хвилини при температурі 18°, кожного разу збільшуючи їх тривалість на 1 хвилину і доводячи їх тривалість до 20-ти хвилин. Надалі через кожні 10 днів знижують температуру повітря в кімнаті, відкриваючи кватирку до початку процедури, на 1°. При­ймати повітряні ванни, коли температура повітря в кім­наті 10—12°, можуть лише діти, які уже добре загар­товані.

Сильнішим загартовуючим засобом є такі водні про­цедури, як обтирання, обливання (душ) та купання. Для трохи ослаблених, але загалом здорових дітей, які часто страждають на нежить та кашель, підготовкою до цих водних процедур можуть бути сухі розтирання всього тіла по частинах грубою волохатою рукавичкою, поки не почне червоніти шкіра. Розтирання слід робити зразу ж після ранкової фіззарядки. Після двох тижнів таких роз­тирань можна перейти до вологих обтирань. Рукавичку змочують водою з температурою 30°, віджимають, щоб з неї не текло, і швидко змочують груди і живіт, а потім витирають досуха волохатим рушником. Так само роз­тирають і витирають доступну частину спини, потім окремо обтирають руки і ноги; шкіра при цьому швидко червоніє. Через кожні 5—7 днів температуру води зни­жують на 1°, поки вона не дійде до 18°. Для дітей, мо­лодших від 12-ти років, температуру води знижувати нижче-від 18° не слід. Якщо дитина здригається при до­торканні мокрою рукавичкою, а тим більше, якщо вона протестує, то можна не знижувати температуру води ниж­че від 22°. Такі обтирання треба проводити цілий рік. Додавати що-небудь до води нема потреби.

Обливання як загартовуючий засіб застосовують ча­сто, і багато хто з дітей переносить їх навіть краще, ніж обтирання, Обливання провадяться або в два прийоми (піввідра води на одне плече, а піввідра — на друге) або у вигляді душу з сіткою (дощ) зразу з голови на весь тулуб і кінцівки. Замість душу часто застосовується лійка з сіткою. Воду беруть спочатку з температурою 36—34°; через кожні 5—7 днів температуру води посту­пово знижують на 1° і доводять до 23°, а для дітей стар­шого віку — навіть до 18°. Після обливання усе тіло роз­тирають, поки воно не почервоніє.

Ванни як загартовуючий засіб застосовують рідко. Хвойні, солоні та деякі інші ванни частіше призначають з лікувальною метою.

Звичайно, найкращим способом загартовування є ку­пання, при якому до діяння води долучається ще й вплив повітря, вітру і сонця. Починати купання дітей шкіль­ного віку треба, коли температура води не нижча за 20°. Надалі купатися, плавати і взагалі перебувати у воді треба не довше як 10 хвилин, навіть якщо вода дуже тепла. Якщо у воді або після виходу з неї відчувається озноб, то це означає, що купання тривало дуже довго. Іноді з’являється «гусяча шкіра», посиніння губ і навіть дрож. Такі купання замість користі приносять тільки шкоду: спричиняють розлад нервової системи, безсоння, подразливість та втрату ваги.

Найкращим купанням є, звичайно, купання в морі. Солона морська вода робить значно сильніший вплив на шкіру і весь організм дитини, ніж прісна річкова вода. До цього долучається ще й діяння хвиль та вплив сонця і морського повітря, що посилює дію купання і, таким чином, допомагає в зміцненні і загартуванні організму.

Доброю загартовуючою водною процедурою є щоден­не миття ніг у холодній воді. Для цього в таз наливають води, дитина опускає туди ноги до кісточок і починає топтатися протягом однієї хвилини. Після цього дитині насухо витирають ноги. Спочатку воду треба брати з температурою 35—34°. Потім через кожні 5—7 днів тем­пературу води знижують на 1—2° і доводять її до 18 і навіть до 13°. При цьому треба слідкувати за тим, щоб у дитини не було відчуття ознобу. Після кожної такої ножної ванни необхідно старанно розтирати ноги. Такі ванни обов’язково треба робити кожного дня. Якщо ди­тина захворіла, ці процедури треба тимчасово припи­нити. Після видужання дитини ножні ванни знову треба починати з вищої температури води.

Загартовуючим засобом є також ходіння дітей босо­ніж з літа і до глибокої осені. Цей загартовуючий засіб можна поєднати з прохолодними ножними ваннами.

Батьки повинні побороти в собі зайвий страх перед простудою і привчати дітей користуватися свіжим по­вітрям, їм треба пам’ятати, що часті випадки захворю­вання дітей на катар верхніх дихальних шляхів та на інші простудні захворювання є наслідком зніженого виховання дітей.

З першого дня народження людини її організм за­знає постійного впливу навколишнього середовища, яке спричиняє різноманітні реакції з боку організму. Ця складна взаємодія організму з навколишнім середови­щем здійснюється за допомогою нервової системи, ви­щим регулюючим органом якої є кора великих півкуль головного мозку.

Різноманітні зовнішні фактори (звук, світло, дотик, за­пах, температура, смак та ін.) подразнюють органи почут­тів. Ці подразнення можуть надходити не тільки ззовні, але й від внутрішніх органів (м’язів, сухожилків і т. д.). Усі ці подразнення передаються по нервах до централь­ної нервової системи і змінюють її функціональний стан. В той же час центральна нервова система, регулюючи діяльність усіх органів і систем нашого тіла, відповід­ним чином впливає і на функції внутрішніх органів.

Реакція організму на подразнення, яка здійснюється за участю центральної нервової системи, називається рефлексом. Рефлекси бувають безумовні, які лежать в основі інстинктів — харчового, оборонного, статевого та інших, і умовні, які набуваються протягом усього життя.

Досконаліше і точніше пристосування організму до умов середовища, які змінюються, досягається за допо­могою умовних рефлексів. Умовні рефлекси викликаю­ться незліченною кількістю подразників, які в минулому неодноразово збігалися за часом з дією безумовних по­дразників, а потім самі стали сигналізувати їх набли­ження. Подразники, які раніше збігалися за часом з прийманням їжі, стають сигналами наближення акту їди. Інші подразники, дія яких у минулому була зв’язана з шкідливими впливами на організм (руйнівні подраз­нення), стають сигналами, завдяки яким оборонна реак­ція настає раніше за безпосередню дію тих шкідливих агентів, і організм, таким чином, уникає небезпеки.

Завдяки систематичному, щоденному тренуванню ор­ганізм звикає до різких змін температури, набуває дуже корисного умовного рефлексу, який підвищує опірність організму до різних так званих простудних захворювань.

Фізкультурні вправляння одночасно з користуванням природними загартовуючими засобами (сонцем, повіт­рям та водою) роблять чудовий вплив на ріст, фізичний розвиток і загальний стан організму.

Загартовування організму сонцем, повітрям і водою доступне кожній людині, здоровій і хворій, у будь-якому віці, починаючи з дитячого і закінчуючи похилим віком. Хворим людям, перед тим, як почати загартовування, тре­ба обов’язково порадитися з лікарем. Загартовування є одним з найважливіших способів збереження здоров’я і працездатності людини до глибокої старості.

Академік Іван Петрович Павлов в дитинстві був на­стільки фізично слабим, що рідні й близькі дуже побою­валися за його здоров’я. Але його любов до гімнастики, спорту і купання в холодній воді, правильне чергування праці і відпочинку зробили його організм цілком здоро­вим. У свої 80 років І. П. Павлов купався в Неві, поки вона не замерзала. Він купався в усяку погоду — і в дощ, і коли дув холодний північний вітер. Великий російський письменник Лев Миколайович Толстой завжди з ранньої весни і до пізньої осені ходив босим по росі і вранці об­ливався холодною водою.

Загартовування організму запобігає захворюванню на ангіну, катар верхніх дихальних шляхів та на інші хво­роби. Особливо велике значення має загартовування ор­ганізму для боротьби з нервовими захворюваннями та з захворюваннями на туберкульоз, а також для бороть­би з фізичною слабістю. Таким чином, загартовування набуває загальнодержавного значення.

Під впливом систематичного тренування охолоджен­ням виробляється адаптація (пристосовуваність) орга­нізму до низьких температур та до різких несподіваних змін погоди, до переходів від гарної погоди до поганої. Під впливом загартовуючих заходів організм набуває стійкості і опірності до простудних га інших захво­рювань.

Багато які тяжкі захворювання виникають у ранньо­му віці, тому важливе значення має, щоб починати загар­товування з грудного віку.

МЕХАНІЗМИ ЗАГАРТОВУВАННЯ

Організм, взаємодіючи з навколишнім середовищем і певним чином реагуючи на його вплив, правильно орі­єнтується в ньому, пристосовується до нього, або, як го­ворить І. П. Павлов, «зрівноважується» з навколишніми умовами. Керівна роль у функціональній діяльності усіх органів, а також у процесах обміну, теплорегуляції, ро­сту і розвитку організму належить нервовій системі, яка об’єднує усі органи і системи організму, зв’язуючи орга­нізм людини в єдине ціле з зовнішнім середовищем.

Регулятором усіх процесів в організмі є кора великих півкуль головного мозку, яка забезпечує умовнорефлек­торні зв’язки організму з зовнішнім середовищем. Цей відділ центральної нервової системи людини відіграє велику роль у загартовуванні її організму.

З практики дитячих ясел відомо, що у однієї вихова­тельки діти з задоволенням проводять час на прогулянці, їм тепло, вони не хочуть іти з прогулянки, незважаючи на холодну, а іноді й вітряну погоду, а у другої вихова­тельки діти тремтять від холоду і уже просяться додому, коли вони ще ледве встигли вийти з дому. Це говорить за те, що при цікавому проведенні занять у дітей підвищує­ться емоціональний тонус, який веде до поліпшення теп­лорегуляції.

Центральна нервова система — головний і спинний мозок — являють собою скупчення величезної кількості нервових клітин. Ці клітини мають відростки, завдяки яким вони з’єднуються одна з одною та з клітинами усіх інших тканин організму. Довгі відростки нервових клітин утворюють нервові волокна, або нерви, які підходять до всіх органів і тканин людського тіла. Одні з цих нервових волокон проводять збудження від нервових закінчень в органах і тканинах до центральних відділів нервової системи. Ці нервові волокна називаються доцентровими. Інші нервові волокна проводять збудження від централь­ної нервової системи до органів і тканин і називаються відцентровими.

Таким чином, через нервову систему встановлюється постійний зв’язок між усіма органами і тканинами орга­нізму, завдяки якому створюється можливість узгодже­ної діяльності усіх органів під впливом умов зовнішнього середовища, які змінюються.

Така уява про провідну роль центральної нервової системи в організмі лежить в основі «нервізму» — напря­му, згідно з яким у людини і вищих тварин нервова си­стема відіграє провідну роль у життєдіяльності організ­му. Цей напрям створили корифеї російської і радянської фізіологічної науки І. М. Сєченов, І. П. Павлов,М. Є. Введенський, О. О. Ухтомський і клініцисти С. П. Боткін, О. О. Остроумов та інші.

ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ЗАГАРТОВУВАННЯ

Загартовування необхідно починати з раннього дитин­ства і систематично, щоденно продовжувати його протя­гом усього життя. Люди, які протягом кількох років си­стематично загартовували себе, повинні продовжувати загартовування незалежно від погоди, і лише за дуже несприятливих атмосферних умов вони можуть тимчасово ослабити загартовування.

Загартовуючи дитину, її треба так виховати, щоб про­ведення загартовуючих процедур стало для неї звичкою, потребою і настійною необхідністю. Загартовування над­звичайно корисне для здоров’я, якщо його правильно про­водити.

Не треба дуже тепло одягати та закутувати дітей, бо перегрівання організму дуже шкодить здоров’ю. У дити­ни, одягненої дуже тепло, температура тіла різко підви­щується і може доходити іноді до 40°. У перегрітому дитячому організмі і сили знижуються, і такі діти легко піддаються так званим простудним захворюванням: ан­гіні, катарові верхніх дихальних шляхів, бронхітові і т. д.

Загартовуючи організм проти переохолодження, слід привчати його до діяння не тільки холодної води, але й холодного повітря. А для цього треба займатися спор­том у різних метеорологічних умовах. Посильна фізична праця на відкритому повітрі є також чудовим засобом для загартовування організму та для його боротьби з хво­робами. Така праця відіграє велику роль у подовженні життя людини. Праця створила людину, і вона покликана бути вічним джерелом не тільки радості і задоволення, але й оздоровлення людини. Невипадково, що люди фі­зичної праці, які працюють на відкритому повітрі, від­значаються довголіттям.

Найкращою порою року для початку загартовування дітей є весна і літо.

Загартовування організму відбувається під час ціло­річного тренування спортсменів на відкритому повітрі. Воно досягається також і спеціальними заходами: повіт­ряними і сонячними ваннами, перебуванням у різних ме­теорологічних умовах, водними процедурами з низькою і високою температурою води, холодними обтираннями, купанням у холодній воді та під душем з низькою темпе­ратурою води, тобто загартовувати організм можна со­нячним промінням, повітрям і водою, що доступне кож­ній людині.

Сонячні ванни. Давно відомо, що сонячне проміння благотворно впливає на стан нервової системи, підвищу­ючи життєдіяльність організму та його опірність різним заразним та іншим хворобам, а також поліпшує обмін речовин. Одночасно сонячне проміння викликає добрий настрій, бадьорість і життєрадісність та сприяє зміцнен­ню здоров’я. Сонячне проміння вбиває бактерії, які міс­тяться на шкірі, а також руйнує вироблювані ними ток­сини (отрути).

Сонячна радіація (випромінювання) благотворно впливає на організм людини при захворюванні крові, при недокрів’ї та загальному занепаді сил, при виснаженні організму після перенесених різних інфекційних, та інших хвороб. За допомогою сонячного проміння виліковуються такі хвороби, як рахіт, деякі шкірні захворювання, хво­роби суглобів, а також хвороби органів дихання.

На Україні найбільш підходящим часом для сонячних ванн є час від 9-ти до 11-ти годин ранку і від 17-ти до 19-ти годин дня. У ці години не дуже жарко, люди легко витримують сонячні ванни, і вони сприятливо впливають на людський організм. Ультрафіолетове проміння сприяє утворенню вітаміну О, що має велике значення для про­філактики та лікування рахіту. Діяння ультрафіолетового проміння на шкіру виявляється не зразу, а через кілька годин, але треба мати на увазі, що зловживання соняч­ними ваннами може призвести до неприємних наслідків. Замість бадьорості і доброго самопочуття тоді з’явиться слабість, розбитість, головний біль, серцебиття, нервоз­ність та безсоння. Нерозумне користування сонячним промінням може призвести до опіку з почервонінням шкі­ри, до виникнення водяних пухирів та до інших неприєм­них явищ.

Найкраща пора року для загартовування в середній смузі країни — це травень, червень, липень і серпень, а на півдні, крім цих місяців, ще й березень і квітень, а та­кож вересень.

Зловживати сонячними ваннами не можна навіть здо­ровим людям, не говорячи вже про тих, кому минуло «45 років, а особливо про хворих на склероз судин, на за­хворювання серця, туберкульоз легень, на хвороби нирок та на деякі інші хвороби. Таким людям потрібно кон­сультуватися з лікарем.

Сонячне проміння складається з теплового, світлового і хімічного проміння. Від діяння хімічного, так званого ультрафіолетового проміння спричиняється утворення загару. Приймаючи сонячні ванни, треба пам’ятати, що білі хмари якраз не пропускають ультрафіолетового про­міння, в той час як голубий небозвід уподібнюється для нього чудовому екранові. Дим і пил затримують іноді до 24—25% ультрафіолетового проміння. Напрям вітру також відбивається на інтенсивності ультрафіолетової радіації.

Сонячні ванни слід приймати лежачи, з трохи підня­тою і по можливості захищеною головою, надівши темні окуляри. Починають сонячні ванни тривалістю 5—10 хви­лин, з кожним днем подовжуючи їх на 5 хвилин і посту­пово доводячи тривалість сонячної ванни до 1 годи­ни, а в молодому віці і фізично міцним людям — до 2-х годин.

Під час приймання сонячної ванни необхідно міняти положення тіла, після закінчення — обтертися сухим рушником, а потім прийняти душ або викупатися і відпо­чити деякий час у тіні. Приймають сонячні ванни або через 1 годину після легкого сніданку, або через 2—3 го­дини після ситної їди. Ознакою негативної дії сонячного проміння вважається поява в’ялості, стомленості, серце­биття, болісних відчуттів шкіри та інші ознаки. Пози­тивна дія сонячного проміння на організм супроводжує­ться появою доброго самопочуття, апетиту, сну, бадьоро­го збудження та підвищення працездатності.

Загартовування повітрям. Загартовування повітряни­ми ваннами можливе протягом цілого року: влітку — на відкритому повітрі, а взимку — в кімнаті. Ранковою гігіє­нічною гімнастикою найкраще займатися в голому вигля­ді або (залежно від обставин) у легкому одязі.

За тепловим відчуттям повітряні ванни поділяються на холодні (6—14°), прохолодні (14—20°), байдужі (20— 22°) і теплі (22—30°).

Починати загартовуватися повітряними ваннами тре­ба при температурі повітря плюс 20—22°. Перша повіт­ряна ванна повинна тривати 10—15 хвилин. З кожним днем збільшуючи час приймання повітряної ванни на 10—20 хвилин, поступово треба довести її тривалість до 2-х годин.

Повітряні ванни приймають, перебуваючи весь час у русі, не доводячи себе до ознобу. В результаті при­ймання повітряних ванн підвищується загальний обмін в організмі, поліпшується робота серця, зміцнюється нер­вова система та підвищується працездатність.

Особливо добрі наслідки дає загартовування організ­му прохолодним повітрям з наступним переходом до за­гартовування холодним повітрям в осінню або в зимову пору.

Ньютон, за свідченням Тіссо, привчався ходити в лег­кому одязі, щоб звикнути до різної погоди і до всяких повітряних змін. Відомо також, що стародавньогрецький філософ Сократ, щоб загартувати свій організм, ходив босим по снігу.

Хотілося б залучити до загартовування холодним по­вітрям повних людей, які страждають на ожиріння. Хо­лод підвищує діяльність щитовидної залози, яка відіграє важливу роль в обміні речовин. Доведено, що під час перебування людини на холоді у неї підвищується обмін речовин. Підвищення обміну речовин продовжується і пі­сля припинення дії холоду. Особливо добрим для здоро­в’я і для загартовування є зимове повітря.

Великими прихильниками і пропагандистами холод­ного повітря для здоров’я були російські письменники С. Т. Аксаков, О. С. Хомяков та інші. Знаменитий росій­ський художник В. Д. Полєнов у 1895 році рекомендував своєму другові художникові І. І. Левітану лікувати хо­лодним повітрям неврастенію: «…звичайно, приїжджайте до нас подихати озоном, якого як раз багато від танучого снігу».

Ми рекомендуємо проводити зимові прогулянки і за­йматися спортом щоденно, незважаючи ні на яку погоду. Якщо не завжди є можливість стати на лижі або пока­татися на ковзанах, то зробити прогулянку, замість того, щоб сидіти в кімнаті, де сухе тепле повітря, часто по­збавлене достатньої кількості кисню,— це цілком необ­хідно.

Загартовування водою. Загартовування за допомогою холодної води — найпоширеніший і найефективніший спосіб загартовування організму, щоб зробити його не­сприйнятливим до низьких температур. Холодні водні процедури, якщо їх систематично застосовувати, значно зміцнюють здоров’я людини, охороняють її організм від захворювань верхніх дихальних шляхів, а також від гри­пу та ангіни. Холодні ванни бадьорять, пожвавлюють людину, підвищують її працездатність.

Наші предки високо цінували купання в лазнях з на­ступним обливанням крижаною водою або обтиранням снігом. Про це згадував ще літописець Нестор у своєму літописі. Подібний перехід від тепла до холоду і навпаки був дуже поширений у нас на півночі до останнього часу як один з ефективних засобів загартовування.

Купання в холодній воді високо цінували як чу­довий засіб для зміцнення здоров’я людини, крім І. П. Павлова, ще цілий ряд інших видатних росій­ських вчених.

За тепловим відчуттям розрізняють холодні водні процедури (температура води нижча за 20°), прохолодні (температура води — 20—33°), байдужі (температура во­ди— 34—35°), теплі (температура води — 36—40°) і га­рячі (температура води вища за 40°).

Холодна і прохолодна вода викликає відчуття первіс­ного ознобу (як наслідок переміщення крові до внутріш­ніх органів), потім настає розширення кровоносних су­дин і з’являється відчуття тепла. Тривалість цього відчут­тя залежить від температури води і загартованості тіла. При довгому перебуванні у воді можливе настан­ня вторинного ознобу, що негативно впливає на ор­ганізм.

Водні процедури у вигляді обтирань, обливань, душу та купань сприятливо діють на центральну нервову си­стему, на серце та легені, а також на обмін речовин. При­ступаючи до загартовування свого організму, необхідно починати з байдужих (34—35°) температур води і, посту­пово знижуючи температуру води, довести її до 12°.

Після водних процедур слід витерти шкіру рушником і зробити в кімнаті самомасаж. Купаючись, не треба до­водити себе до вторинного ознобу. Найкращим часом для загартовування організму водою є ранкові години після сну. Найдоступнішими і найпростішими засобами загартовування є обтирання і обливання. З цих засобів і починають загартовування. Почавши загартовування свого організму весною і влітку, не слід припиняти його і восени та взимку.

Бажана температура повітря в приміщенні, де прово­диться загартовування,—18—20°. Загартованим людям водні процедури можна проводити при нижчих темпера­турах і навіть у подвір’ї, особливо після гімнастичних вправ. Ці вправи можна виконувати до обливання і об­тирання або навпаки — після цих процедур.

Методика загартовування організму за допомогою обтирань і обливань дуже проста.

Вставши з постелі і пригадавши усі наші поради, ті, хто приступає до загартовування свого організму, ого­люються по пояс, беруть в одну руку мокру, злегка віджату губку або мокрий рушник і починають обтирати плечовий пояс, шию і тулуб. Потім ці частини тіла швид­ко витирають насухо, погладжують рукою V вигляді ма­сажу груди, живіт і руки, а потім надівають сорочку Після цього оголюють нижні кінцівки, обтирають їх і та­кож масирують, а потім одягаються.

Обтирання тіла можна провадити, знявши з себе весь одяг або залишившись у трусах. Під час обтирання рухи повинні бути швидкими. Розтирання продовжують 1—2 хвилини, масирування можна продовжувати до настання бажаної теплоти в усіх тканинах організму.

Підготувавши свій організм обтираннями, приступа­ють до другого виду загартовування — до обливань. Ця процедура також нескладна, але вона вимагає деяких пристосувань і окремого місця (ванна, куток кухні, под­вір’я). Обливання виконують так: стають з піднятими і покладеними на голову руками у таз, у цебер або у ван­ну, а хтось інший обливає водою з відра, піднятого над головою. Якщо обливання доводиться робити самому, то відро, глечик або лійку піднімають над головою і пере­хиляють з таким розрахунком, щоб вода широким пото­ком стікала по всьому тілу і по можливості рівномірно обливала його.

Обливання, особливо холодною водою, є збуджую­чим засобом. Після обливань і обтирань тіла рекоменду­ється робити самомасаж.

Душ як водна процедура впливає на організм не тіль­ки температурою води, але й своєю механічною дією, і спричиняє більше збудження, ніж обливання. Ось чому не рекомендується ставати під душ зразу ж після вели­кого фізичного напруження. Не можна йти під душ низь­кої температури, не давши серцю заспокоїтися, а також, якщо шкіра дуже охолонула. Шкіра повинна бути теп­лою і сухою. Якщо є піт, то треба витертися рушником. Тривалість душу— 1—2 хвилини (залежно від темпера­тури води). Душ з водою низьких температур рекомендується приймати молодим, міцним і загартованим людям. Після душу необхідно старанно витертися і промасирувати тіло.

Загартовування організму повинне міцно ввійти, як і ранкова гімнастика, в наш побут.

Випробуваним засобом для зняття втоми під час напруженої розумової або фізичної роботи у осіб будь-яко­го виду праці є холодні обтирання обличчя, шиї, по­тилиці і тулуба. У деяких випадках (при відсутності склеротичних змін у судинах мозку) використовуються обливання холодною водою тільки голови і шиї. Подіб­ні процедури, викликаючи незначне збудження шкірних рецепторів (нервових закінчень), рефлекторним шляхом впливають на кору великих півкуль головного мозку, яка відповідним чином впливає на різні внутрішні органи і підвищує їх функції.

Сприяють зняттю втоми та підвищенню працездатно­сті і короткочасні гімнастичні вправи або фізкультпаузи. Ранкову гігієнічну гімнастику можна з успіхом проводити під радіопередачу.

Той, хто почав загартовувати свій організм холодною водою, повинен твердо пам’ятати, що цей подразник ду­же сильний і що він настійно вимагає застосовувати його не від випадку до випадку, а проводити його, як уже го­ворилося вище, щоденно, цілий рік. У противному разі можна завдати собі непоправної шкоди.